Вірме́нська грома́да Сня́тина — історична етноконфесійна спільнота вірмен, яка проживала в місті Снятин на Покутті (нині Івано-Франківська область) від середини XVI століття до середини XX століття. Будучи однією з найдавніших вірменських колоній півдня Галичини, громада відігравала провідну роль у транзитній прикордонній торгівлі, ремеслах і садівництві краю, володіла широкою судово-адміністративною автономією та власним мурованим храмом — церквою Успіння Пресвятої Богородиці.

Упродовж XIX — першої половини XX століття спільнота зазнала значних асиміляційних впливів (полонізації та українізації). Частина вірменських родів інтегрувалася в шляхетський та український культурний простір, давши плеяду визначних діячів. Організоване життя громади остаточно припинилося після Другої світової війни внаслідок радянських депортацій 1944—1946 років та виїзду вірмено-католиків до Польщі.

Історія

Поява та привілеї Поява вірмен у Снятині припадає на середину XVI століття і була зумовлена вигідним розташуванням міста як стратегічного прикордонного форпосту на торговому шляху до Молдови, яка перебувала у сфері впливу Османської імперії. Перші групи торговців та ремісників переселялися до міста з Буковини, Поділля, а згодом — зі Львова. Хвиля переселення пожвавилася близько 1610 року.

Правовий статус осередку було остаточно врегульовано королівським привілеєм польського монарха Сигізмунда III Вази в 1628 році. Цей акт надав вірменам законне право на постійне проживання в Снятині, вільне ведення торгівлі й промислів, звільнення від частини податків, окреме судочинство й самоврядування на чолі з власним війтом, а також дозвіл на спорудження свого храму.

Економічний розвиток і храми Користуючись отриманими правами, громада в 1631 році спорудила дерев'яну церкву. Оскільки будівля розміщувалася в передмісті, вона неодноразово зазнавала нападів, пограбувань та пожеж під час воєнних лихоліть XVII століття. У місті сформувався окремий ремісничо-торговельний вірменський квартал із вулицею Вірменською (у радянські часи — Червоноармійська, за доби незалежності — вулиця Воєводи Коснятина). Серед міських вірмен переважали торгівці великою рогатою худобою, вином, сап'янники, золотарі та виноградарі.

Протягом 1801—1805 років на місці ліквідованого домініканського монастиря було зведено новий мурований храм на честь Успіння Пресвятої Богородиці. На момент завершення будівництва святині вірмено-католицька парафія Снятина налічувала 484 особи.

Асиміляція та демографічний спад Упродовж XIX століття кількість вірменського населення Снятина невпинно скорочувалася через культурно-мовну асиміляцію — переважно полонізацію (серед чиновництва та землевласників) або українізацію. У 1880 році у Снятині зафіксовано лише 82 вірмени, що свідчило про подальше скорочення чисельності давньої вірменської громади міста. У 1890 році вірмено-католицька громада Снятина налічувала 138 парафіян, тоді як ще 39 осіб належали до східних церковних традицій. Це свідчить, що наприкінці XIX століття в місті ще зберігалася помітна вірменська присутність, хоча її чисельність поступово зменшувалася. До 1938 року процес асиміляції набув значно більших масштабів. В офіційних реєстрах Снятина лише двоє мешканців зазначили свою національність як вірменську. Водночас частина місцевих вірмено-католиків у міжвоєнний період уже ідентифікувала себе як поляки, що було пов'язано з поступовою полонізацією та асиміляцією вірменського населення. Відтак статистичне зникнення вірмен зі списків не обов'язково означало фізичне зникнення їхніх родин зі Снятина, а значною мірою відображало зміну національної самоідентифікації.

Занепад і ліквідація Остаточний крах громади відбувся після Другої світової війни. Внаслідок радянсько-польського обміну населенням 1944—1946 років рештки вірмено-католицького населення були виселені до Польщі. Мурована Успенська церква була закрита радянською владою та зазнала сильного руйнування у другій половині XX століття.

Відомі представники та нащадки Зі Снятином та навколишніми вірменськими шляхетськими маєтками пов'язана низка визначних постатей: Стефан Мойса-Росохацький (1853—1920) — барон вірменського походження, маршалок Снятинського повітового сейму, посол до Галицького сейму та Райхсрату Австро-Угорщини. Касіян Василь Ілліч (1896—1976) — графік, народний художник СРСР, лауреат Шевченківської премії (нащадок українізованого вірменського роду Снятинщини). Гоян Ярема Петрович (1940—2018) — письменник, лауреат Шевченківської премії (племінник В. Касіяна).

Див. також Вірмени в Україні Вірменська церква Успіння Пресвятої Богородиці (Снятин) Вірменська громада Бережан

Примітки

Джерела