Станимір Осип (також Станимир,Василь Шкляр презентував у Тернополі новий історичний роман «Маруся»Українська Галицька Армія — військо інтелектуалів і митців Станімір; 21 квітня 1890, с. Ладичин — 13 лютого 1971, Торонто) — український військовий та кооперативний діяч, сотник УГА і армії УНР. Зять діяча ЗУНР Андрія Чайковського.
Біографія Народився у с. Ладичині Тернопільського повіту, нині Тернопільського району.
Закінчив Тернопільську гімназію 1912, однорічну старшинську школу в м. Ґрац 1913. У 1913–1914 навчався на правничому факультеті Львівського університетуСтанімір О. Моя участь у визвольних змаганнях 1917—1920. — Торонто, 1966. — С. 5.. У роки Першої світової війни 1914-18 служив в австрійській армії. 14 лютого 1915 потрапив у російський полон, після лютневої революції 1917 повернувся до Австрії, воював на Італійському фронті (поручник, сотник). Під час українсько-польської війни 1918-19 — сотник УГА. З грудня 1918 командував бойовою групою «Городок», пізніше — другим куренем 8-ї Самбірської бригади УГА.
Наприкінці серпня 1919 підрозділ Станиміра одним з перших увійшов до Києва. На початку лютого 1920 в Бірзула (тепер Подільськ, Одеської області) Станимір увійшов до складу армійського ревкому УГА, який розіслав в галицькі частини наказ про створення на їх базі підрозділів Червоної української галицької армії.
У лютому-квітні 1920 служив в ЧУГА, командував III армійською бригадою. Наприкінці квітня 1920 бригада Станимира намагалася приєднатись до Армії УНР, але була оточена і роззброєна польськими військами. Разом з невеликим підрозділом прорвався до армії ген. Омеляновича-Павленка. Служив в 5-й Херсонській дивізії УНР.
Пізніше в складі групи генерала Антіна Кравса перейшов до Чехословаччини. У 1924 закінчив Торговельну академію у Відні, працював у кооперативних організаціях РСУК Галичини. Зокрема, був начальним директором Бережанського Повітового Союзу КооперативБережанська Земля: Історично-Мемуарний Збірник. — Ню Йорк — Лондон — Сидней — Торонто, 1970. — Т. 1. — С. 157..
Після Другої світової війни емігрував до Канади. 1966 року вийшли друком спогади «Моя участь у визвольних змаганнях». Помер у Торонто.
Похований на цвинтарі Парк Лан в Торонто.
Примітки
Джерела
Кушнерик Г., Мельничук Б., Пиндус Б., Щербак П. Станимір (Станімір) Осип. // Осип Станімір (1890—1971) [Текст] / С. Бріль // Шляхами Золотого Поділля / Наукове товариство імені Шевченка ; редкол.: Р. Миколаєвич, П. Гайда, М. Кінасевич та ін. — Філядельфія, 1983. — Т. 3 : Тернопільщина і Скалатщина: Регіональний Історично-Мемуарний Збірник. — С. 629—630 : фот. Станімір О. Моя участь у визвольних змаганнях 1917—1920. — Торонто, 1966. — 192 с. Станімір О. З італійського фронту на український в листопаді 1918 р. // Вісті Комбатанта. — 1966. — Ч. 2. Станімір О. Спогад про сот. Петра Бігуса // Вісті Комбатанта. — 1967. — Ч. 5—6. «Ідея української державності — невмируща» [Текст] / М. Тишкевич // Сільський господар плюс Тернопільщина. — 2024. — № 19 (08 трав.). — С. 6 : фот.