Бій під Городком — один із перших боїв Першої світової війни. Відбувся 4(17) серпня 1914 року біля містечка Городок Кам'янецького повіту Подільської губернії (нині місто, один із районних центрів Хмельницької області). Причиною бою стало те, що 5-та австро-угорська дивізія перейшла Збруч, а наслідком те, що російська 2-га зведена козача дивізія розбила її поблизу Городка.

Хід бою Російська імперія на початок 1914 року на кордоні по Збручу тримала в основному прикордонні загони, які, крім безпосередніх функцій охорони кордону, у випадку війни мали завдання проводити розвідку боєм і створення загороджувальних загонів, які прийняли би на себе перший бій. Далі, за задумом, повинні були вступити частини 12-ї кавалерійської дивізії, командир генерал-лейтенант Каледін Олексій Максимович і 2-ї Зведеної Донської кавалерійської дивізій, командир генерал-лейтенант Жигалін Леонід Іванович, які розміщалися відповідно у м. Проскурів, Меджибіж і м. Кам'янець-Подільський, Могилів-Подільський. Якраз ці дві дивізії з початком мобілізації мали завдання сприяти таємному розгортанню 8-ї армії під командуванням генерала Олексія Олексійовича Брусилова. І це їм вдалося, оскільки з початком бойових дій австро-угорські підрозділи не мали повної картини дислокації російських військ на цьому напрямку. Тому їх частинам було надано наказ проводити розвідку боєм, що надалі зіграло з ними злий жарт і поглибило трагічність подій.

Отже, 17 липня 1914 року в Російській імперії оголошено загальну мобілізацію, а вже 18 липня у Подільській губернії оголошено воєнний стан. 19 липня в Проскуров прибуває генерал Олексій Брусилов з метою перетворити Проскурівську групу військ на 8-му армію Південно-Західного фронту. Одразу ж, з центром у м. Ярмолинці, формується 8-й корпус під командуванням генерал-лейтенанта Радко Рускова Димитрієва, у який окрім 2-ї Зведеної Донської козачої дивізії входить 4-та Стрілецька бригада, 14-та й 15-та піхотні дивізії, 8-й мортирно-артилерійський дивізіон, 11-й саперний батальйон.

Ось як оцінював тодішню ситуацію командувач армією генерал Брусилов:Ввірена мені армія до кінця липня була зосереджена на лінії Печеськи — Проскурів — Ярмолинці маючи дві кавалерійські дивізії висунуті перед фронтом армії. 24-й корпус тільки своєю головою почав підходити до місця дислокації, так що насправді у мене до початку військових дій було не 4, а 3 неповні корпуси, оскільки 1-ша бригада 12-ї піхотної дивізії була розташована на правому березі річки Дністер із самостійним завданням. До неї повинні були підійти 4 другочергових Кавказьких козачих дивізій, але на момент переходу почали приходити лише перші їх ешелони.Офіційно прийнято вважати, що Росія вступила у війну 19 липня (1 серпня за н. с.) 1914 р., і майже одразу ж було зафіксовано дрібні сутички по всій лінії кордону. Після декількох перестрілок, перших втрат російські козаки зазнали вранці 22 липня 1914 року, коли були важко поранені двоє рядових з 1-го Лінійного полку Кубанського козацького війська. Фактично це були перші втрати російських військових у «Великій війні» 1914—1918 років. 26 липня за донесеннями Генерального штабу Верховного головнокомандуючого РІА говорилося про те, що 24 липня вартові в районі Волочиська були обстріляні й «австрійцями підірвано свою ланку залізничного мосту через річку Збруч» Варто зауважити, що завдяки пропаганді населення по обидва боки кордону досить позитивно відносилося до можливих військових дій, передчуваючи швидку перемогу над противником. На територіях воюючих країн панувало, хоча й тривожне, але патріотичне піднесення.

2 серпня передові частини 8-го корпусу РІА під командуванням генерал-майора Павлова А. А. провели також розвідку боєм: перейшли р. Збруч і зайняли м. Гусятин, відкинувши авангард супротивника на лінію Озеряни — Пробіжна — Кругулець. З настанням ночі військові підрозділи, залишивши залогу на лівому березі річки, були відведені у с. Кутківці, з метою наступного дня зробити передислокацію у м. Городок.

3 серпня командувач 8-ї армії генерал О. Брусилов отримує наказ рухатися до державного кордону по річці Збруч. Водночас передові загони російських військ помітили жвавий рух австро-угорських військових біля м. Сатанів, які активно перевіряли щільність вогню супротивника. До того ж російські розвіддані свідчили про неминучість атаки кінноти гонвіда, тому командуючий 2-ю Зведеною Донською дивізією генерал Жигалін дав наказ командирам підрозділів дивізії зайняти позиції на західній окраїні містечка Городок і за ніч окопатися.

Щоб контролювати просування ворожих військ, 1-й, 2-й та 4-й сотням 1-го Лінійного генерала Вєльямінова полку поставлена задача в разі початку наступу стримувати просування частин Австро-Угорської армії в глибину території Поділля, щоб основні сили мали змогу сконцентруватися і зайняти оборонні позиції до підходу основних сил. Тим часом штабом корпусу наказано 14-му стрілецькому полку перейти у підпорядкування командира 2-ї Зведеної дивізії, чим планувалося її значно підсилити і, завдяки наявності кулеметів, збільшити вогневу міць.

Того ж дня, близько 17-ї години, підтримувана вогнем артилерії та за прикриття 32-го Угорського польового єгерського батальйону (командир полковник Карл Штромер), дана на підсилення 8-ю кавалерійською дивізією 15 кавалерійська бригада (Богемський драгунський полк ім. Графа Паара № 2, Богемський уланський полк ім. Олекандра ІІ царя Росії № 11) під командуванням генерал-майора Генріха Райтера фон Габлес-Ескелеса розпочала переправу у районі м. Сатанів, а 5-та кінна дивізія в складі 19-го (королівський угорський Будапештський гонвідний гусарський полк № 1, королівський угорський Печський гонвідний гусарський полк № 8) командир генерал-майор Фердинанд граф Біссінген і Ніппенбург і 23-го (королівський угорський Залаєгерсегерський ландверний гусарський полк № 6, королівський угорський Папайский ландверний гусарський полк № 7) командир полковник Гольберт Зех барон фон Гарт і Зульц кавалерійських корпусів під командуванням командира 5-ї кінної дивізії Гонвіда фельдмаршала-лейтенанта Ернста Антона фон Фройраха-Сабо вранці 4-го серпня розпочала переправу у районі с. Козіна, що близько 4 км північніше м. Сатанова. Крім передових підрозділів, переправилися на лівий берег 1-ша батарея кавалерійського артдивізіону № 6 та 1-ша рота самокатчиків Гонвіда, які також входили до складу 5-ї Гонвідної кавалерійської дивізії. Ці військові підрозділи разом із кавалерією розпочали рухатися в напрямку Лісоводи-Городок. Ось як про ці події повідомляла газета «Подолия»:3 серпня австрійці перейшли на нашу територію біля м. Сатанів і о 15:00 відкрили по наших гарматний вогонь. 4 серпня австрійська кіннота з шаблями пройшла поруч села Турчинці і через село Раковець (тепер с. Радковиця). Люди були в страху. Багато ховалося, деякі тікали в інші села. Біля села Кузьмин австрійська кіннота зупинилася і почала грабувати.Дійсно, в страху перед військовими діями місцеве населення часто покидало своєї домівки. Та заради справедливості варто сказати, що грабували не тільки військові, а й мешканці навколишніх сіл, тобто розпочалося мародерство з-поміж «своїх». Як приклад можна навести судову справу, яка розглядалась в Одеській судовій палаті, в якій говориться: «…управляючий економії товариства Городоцького цукрового заводу при с. Підлісний Олексинець Чеслав Левартовський поїхав сам і забрав всю свою сім'ю в Проскурів…», а тим часом селяни цього села разом із втікачами із п'яти сусідніх сіл «ввійшли у його квартиру і вчинили там повний розгром». «Крім того із економії були взяті та виведені всі коні, корови, забрані всі екіпажі» тощо. Коли управляючий наступного дня повернувся і було арештовано призвідників погрому, то вони заявили, що насправді Левартовський залишив «свою квартиру відкритою», а речі і реманент було забрано для того, щоб «спасти майно від австрійців»

Одночасно, за донесенням командира кам'янецького гарнізону полковника Волжанінова, у районі Кам'янця-Подільського австрійська 1-ша кавалерійська дивізія під командуванням генерал-майора Артура барона Петеані фон Штайнберга форсувала р. Збруч і розпочала наступ на місто. Не отримуючи супротиву, вони вступили в Кам'янець-Подільський і до вечора повністю його окупували. Найкраще описав ситуацію на цьому напрямку командувач 8-ю армією О. Брусилов:У цей самий час з'ясувалося, що на губернське місто Кам'янець-Подільський наступає колона противника приблизно силою в одну бригаду піхоти з артилерією і двома-трьома ескадронами кавалерії. Із цього приводу мною була отримана телеграма головнокомандувача, що пропонував мені направити до Кам'янця-Подільського достатні сили, щоб прикрити це місто від ворожого нашестя. На це я відповів, що розкидати свої сили перед самим початком бойових дій я не вважаю за можливе, а що коли я перейду в наступ і вступлю на австрійську територію, то ця колона, боячись бути відрізаною, сама побіжить назад, без жодного підганяння; розриватися ж для другорядних цілей знаходжу шкідливим. Головнокомандувач здався на мої аргументи і відмінив своє розпорядження. Австрійці дійсно зайняли Кам'янець-Подільський 4 серпня, а сім рот ополчення, що знаходилися там, відійшли без бою до Нової Ушиці.Отже, губернський центр було здано, з тактичних міркувань, без жодного супротиву.

На Городоцькому напрямку під тиском передових загонів 19-го корпусу австро-угорської кавалерії 1-й Лінійний полк відступив до с. Лісоводи, при цьому не надаючи серйозного опору військам противника. Австрійсько-угорські підрозділи наступаючи через висоту 348, зайшли у хутір Попов і розмістили там кулеметний взвод, який своїм вогнем міг прикривати як наступ гусар так і 15 кавалерійської бригади. Пізніше, в ході бою, цей підрозділ перемістив свої позиції ближче до противника — в лісосмугу.

Тим часом генерал Жигалін готувався до оборони м. Городок. Батальйон 14-го Стрілецького полку під командуванням підполковника Кузьміна з двома кулеметами і дві роти 60-го Замосцкого полка окопалися на західній околиці містечка, навпроти балки, яка підходить до хутора Кремінна. З правої сторони від них зайняли позиції спішені сотні 1-го лінійного полку, які повернулися із с. Кузьмин, а в інтервалах між ними кулемети дивізійної кулеметної команди, в «чотирьох групах (повзводно) по два кулемета в кожній». На лівому фланзі розмістилися 16 (16-й Донський козачий генерала Грекова 8-го полк, командир полковник Володін Степан Петрович) — 17 (17-й Донський козачий генерала Бакланова полк, командир полковник Тацин Степан Петрович) козачі полки війська Донського, які спішилися і залягли в окопах. 1-й Волгзький полк Терського козачого війська (командир полковник Пацапай Яків Федотович) залишено в резерві. Перша та друга Оренбургзька батареї, разом із 2 гарматами 4-го Стрілецького артилерійського дивізіону підготували позицію на сході від Городка.

Перша сутичка відбулася ближче до 1-ї години дня, авангард 8-го гонвідного полку пройшовши с. Лісоводи вступили в перестрілку з сторожовою охороною Лінійного полку. Побачивши ситуацію, яка склалася, передовий загін 7-го гонвідного полку під командуванням ротмістра Проная, кинувся на допомогу. Але попавши під обстріл стрільців і атакований кінними козаками, змушений був повернути назад, при цьому втративши більшість особового складу.