Хронологія видобутку нафти і газу та розвитку світової нафтової промисловості
6-5 тис. років до н. е. — найдавніші ознаки використання нафтопродуктів були виявлені археологами в середній і нижній течії Тигру та Євфрату (території сучасного Іраку, Ірану, Кувейту). Шумери використовували загустілі продукти нафтового вивітрювання (бітум, асфальт), що виступали на поверхні землі, здебільшого як будівельний матеріал. Його додавали до суміші глини, піску й гравію, з якої робили цеглу підвищеної міцності. Ним же скріплювали кам'яні мури (бітумна в'язка), покривали дороги (по суті це були перші асфальтові дороги в історії людства), укріплювали береги штучних водойм а також обмазували днища човнів, забезпечуючи таким чином їх водонепроникність. Рідку нафту (як паливо світильників) широко застосовували для освітлення приміщень. Нафту жителі Межиріччя вважали цілющою — бітумними мазями лікували нариви, коросту, ваннами у нафтових купелях намагалися позбутися болів у суглобах.
3 тис. років до н. е. — жителі Близького Сходу починають використовувати нафту як паливо та для виготовлення будівельних матеріалів (бітуму й асфальту); нафту збирають із поверхні відкритих водойм. Найдавніші письмові згадки використання нафтопродуктів у Месопотамії спостерігаємо у шумерському «Епосі про Гільгамеша» і «Епосі про Атрахасиса», створених у 3-2 тис. до н. е. на глиняних табличках викладена історія всесвітнього потопу й порятунку людей у дерев'яному човні-ковчезі, обсмоленому асфальтом.
Середина 2 тис. до н. е. — у Давньому Китаї нафту застосовували для освітлення, як ліки, мастилоє.
У VI ст. до н. е. — на Апшеронському півострові на західному узбережжі Каспійського моря (нині Азербайджан) відкрили нафту.
VI ст. до н. е. — імперія Ахеменідів (існувала в VI—IV ст. до н. е., в даний час — Іран), використовує Апшеронська нафту як зброю для вторгнення в замки і міста.
IV ст. до н. е. — Плутарх у хроніці завоювань Олександра Македонського описав, як воїни цього полководця вперше побачили в Прикаспії нафту. Це була, за словами літописця, густа і жирна рідина.
III ст. до н. е. — відкриті славетні нафтові родовища на півночі Шеньсі (Центральний Китай). У тогочасних китайських літописах (зокрема в «Історії другої Ханської династії», написаної в V ст.) нафта названа «палаючою водою». Серед іншого тут повідомляється, що в повіті Янчан нафта прорвалася в озеро й збирали її з човнів, черпаючи з водної поверхні; у провінції Ганьсу фонтанувало джерело жирної як олій води, яка горіла яскравим полум'ям.
Період від 800 року до н. е. до 600 року н. е. у античному світі (регіоні Середземного моря) — мислителі Геродот, Теофраст, Пліній, Плутарх, Діоскорид у своїх творах описували родовища нафтопродуктів, їх властивості та застосування. Зокрема Геродот описав родовища бітуму на острові Занті, а Діоскорид — родовища Сицилії, нафта з яких називалася «сицилійським маслом» і широко застосовувалася в освітлювальних лампах. З праць Вітрувія ми дізнаємося щодо родовищ рідкісних бітумів-нафт у Індії, Ефіопії, Карфагені, Аполлонії та Сирії. Давньогрецький лікар Гіппократ залишив багато медичних рецептів, в яких нафта змішувалася з салом, сіркою, вином та іншими речовинами. Пліній зазначав, що під час облоги давнього міста Лукулла, його мешканці для свого захисту виливали з фортечних мурів палаючу нафту на загарбників.
450 рік до н. е. — давньогрецький історик Геродот описав ями з нафтою поблизу Вавілона.
325 рік до н. е. — Олександр Великий використовує нафту як джерело енергії в палаючих факелах для відлякування ворогів.
III ст. до н. е. — у енциклопедії Юлія Африканця описано мистецтво застосування нафти у військовій справі. Подано рецепт для виготовлення самозапалювального вогню, до складу якого входив «гірський рідкий дьоготь».
100 рік. — давньогрецький філософ Плутарх описав горючий продукт з землі біля Кіркука (в даний час Ірак).
347 рік — у Китаї вперше пробурили нафтові свердловини; трубами були використані бамбукові стовбури.
673 рік — візантійські джерела описують застосування нафти у військовій справі. Згідно з історичними хроніками, у 673 р. по Христу під час арабської облоги Царгорода (Константинополя), коли флот арабів підійшов до міста, візантійці вилили в море величезну кількість горючої нафтовмісної суміші й запалили її. Вогонь швидко поширився поверхнею моря й охопив судна ворога. У такий спосіб візантійці знищили флот арабів і здобули перемогу.
У VIII ст. — в Баку люди використовували просочену нафтою землю для опалення за відсутності деревини.
VIII—XIII ст. — численні письмові згадки Апшерону в арабських вчених (Баладзорі, Масуді, Істахрі-Абу, Абу-Дулаф, Бекран та ін.), які описували самовилив нафти на поверхню та ранній колодязний видобуток на Апшеронському півострові.
У IX ст. — арабський мандрівник Ахмед аль-Белазурі описав в «Завоювання країн» що політичне та економічне життя на Абшероні давно пов'язано з мастилом (нафтою).
У X ст. — арабський мандрівник Абу Дулафа відвідує й описує Апшерон з нафтовими джерелами і зазначає, що існують два основних джерела чорно-білої речовини. Біле мастило експортували в Іран, Ірак, Індію як цінний товар.
941 рік — «грецький вогонь», до складу якого входила нафта застосований проти військ Київського князя Ігоря в його невдалому морському поході на Царгород (941 р.). Київський літопис «Повість временних літ».
У XII ст. — унікальне лікарське мастило із Нафталана (Азербайджанський район), було використано для лікування різних проблем зі здоров'ям. Його перевозили в міхах через територію сучасної Грузії до берегів Чорного моря, а звідти в інші країни світу.
1248—1254 рр. — Жан де Жуанвіль, хронікер сьомого хрестового походу, проведеного французьким королем Людовиком IX у 1248—1254 рр., описав дію грецького вогню, до складу якого входила нафта.
1264 рік — італійський мандрівник Марко Поло, проїжджаючи територією сучасного Азербайджану, відзначив у щоденнику, як місцеві жителі збирали нафту, що просочується із землі для використання в медицині й освітленні. Приблизно в цей же час нафтою почали торгувати.
1440 рік — перша згадка про нафту на території Молдови.
9 березня 1489 польський король Казимир видав майстрові з Кракова Швальпольту Фіолю привілей на винайдену ним машину для відпомповування води з шахт. Насос був призначений для свинцевих рудників в Олькуші. Згодом його принцип дії застосований і у помпах при видобуванні нафти.
1500 рік — мастило, що просочується в Карпатських горах в Польщі було використано для освітлення у вуличних ліхтарях в польському місті Кросно.
1517 рік — перша згадка про нафту на території Волощини (нині Румунія).
XVI ст. — м. Дрогобич отримало привілей на освітлення вулиць «скельним олієм». В писемних європейських джерелах зафіксована староукраїнсь¬ка назва нафти «ропа, нафтова ропа, скельний олій». У XVII ст. видано перший урядовий документ — «Декрет Дворової палати» до Гірничого суду в Дрогобичі, що визнавав ропу за мінерал. Нафтопрояви в Українських Карпатах місцеве населення спостерігало з давніх-давен, що позначилося на топонімах, які походять від автохтонної назви нафти — ропа: Роп'янка, Ріпне, Ропиця та ін. (Іваницький Є., Михалевич В. Історія Бориславського нафтопромислового району в датах, подіях і фактах. — Дрогобич: Добре серце, — 1994.)
1568 рік — під спонсорством англійців Томаса Банністера і Джеффрі Дакетта, англійська торгова компанія, що має монополію на торгівлю з Росією відвідала Азербайджан і писала про Бакинську нафту.
1594 рік — Аллахяр Магомед вручну вирив нафтову свердловину (колодязь) 35 метрів в Баку (в селищі Балахани).
1618 рік — італійський мандрівник П'єтро Делла Валле говорив про велику кількість мазуту навколо Баку. Це було дешеве паливо, яке щороку приносить великі доходу шахові.
1618 рік — у найвизначнішій праці українського енциклопедиста Памво Беринди —друкований український словник «Лексіконъ славенорωсскїй альбо Именъ тлъкованїє», що створена у Києві, подано тлумачення терміна «нафта»: «Нафта — смола, алой…, смердючий камінь. Нафтою смердить колодязь за морем Фалинським…» (стор. 224).
1637 рік — історія нафти зазначає, що Бакинська речовина позначається як страшна зброя в списку акцій Московської держави.
1647 рік — Турецький мандрівник Евлія Челебі аналізує і детально описує нафтові родовища в Баку. За його даними нафта Баку приносила 7000 туманів річного доходу казначейству шаха і експортувалася в Персію, Середню Азію, Туреччину й Індію.
1666 рік — голландський мореплавець і мандрівник Ян Страус, перебуваючи в полоні в Персії і відвідавши Азербайджан намалював карту Каспійського моря і писав у своїй роботі під назвою «Подорож», що там були колодязі, побудовані з камінням усередині і з білим і чорним мастилом на поверхні (нині — Сіазанський район Азербайджану).
1711 р. — зафіксовано видобуток нафти на старовинному українському промислі Слобода Рунгунська, Прикарпаття.
1723 рік — Московський цар Петро І (1672—1725 рр.) випускає спеціальні укази про порядок видобутку нафти. В листі до генерал-майора Майкла Матюшкіна, який координує Баку, він зажадав направити «одну тисячу пудів білого мастила або шукати можливість збільшення виробництва як можна більше» (Перська кампанія (1722—1723) Петра І на східне узбережжя Каспійського моря приєднала Баку і Дербент до Росії).
1739 рік — німецький а згодом російський натураліст і фізіолог академік Йосія Вейтбрехт видає трактат «про нафту», який містить багато даних про нафту Апшерона.
1741 рік — директор російсько-торгової компанії Іонас Хануей досліджував стан нафтових родовищ Баку і в 1754 році в Лондоні опублікував «Історичний нарис про англійську торгівлю в Каспійському морі».
1771 рік — початок промислового видобування нафти в Карпатах (Коломийщина).
1771 рік — учений, природознавець-мандрівник, академік Самуїл Гмелін (1745—1774 рр.) відвідує Баку і підтверджує, що біле мастило сублімоване для виробництва гасу і описує техніку видобутку через свердловини.
1781 рік — Марко Войнович (1750—1807 рр.), начальник Каспійської експедиції, знаходить ознаки горючої речовини і газу на дні Каспійського моря недалеко від острова Жилого поблизу Апшеронского півострова. У 1781—1782 рр. Войнович намітив детальну карту Східної частини Каспійського моря.
На початку XIX ст. нафтові поклади було відкрито в смузі від Добромиля через Дрогобич до Кут і далі до Румунії. 1803 рік. — перший промисловий видобуток нафти і в Бібі-Ейбатській затоці Каспійського моря (Азербайджан) з двох колодязів на відстані 18 і 30 метрів від берегової лінії. Перші нафтові промисли на родовищі в морі припинили існування в 1825 році, коли величезний шторм зруйнував усі свердловини в Каспійському регіоні.
1807 рік — вулиці Лондона почали освітлюватися продуктами вуглеводню.
1814 рік — одна з перших свердловин для видобутку нафти, яка була пробурена біля Марієтта, штат Огайо. Спочатку свердловину було пробурено для видобутку мінералізованої води, а нафта була марним побічним продуктом, який потім почали використовувати. Свердловина мала глибину 150 метрів і давала близько одного бареля палаючої речовини за тиждень вартістю 10 — 15 центів за літр.
1816 рік — започатковано газову промисловість США, утворення газової компанії Балтимор, почалося застосування природного газу.
1818 рік — в Південно-Східному штаті Кентуккі почалося видобування нафти. До 1820 року нафта з колодязя відвантажувалась в Європу, а також в деякі інші південні штати. Таким чином американський підприємець Бітті першим почав видобування нафти в Північній Америці.
1821 рік — перша румунська свердловина на нафту. Одержала незначні припливи флюїду.
1836 року — вперше академік Гесс досліджував природний газ Апшерону і визначив його склад.
1837 рік — перші спроби розробки нафтових сланців у Франції, шахти були закриті у 1957 році.