Операція «Буря в пустелі» () — військова операція Багатонаціональних коаліційних сил на чолі з США, складова частина війни в Перській затоці 1990—1991 років. Воєнні дії проти Іраку, що окупував сусідню державу Кувейт у серпні 1990 року та пізніше анексував її територію, були санкційовані ООН. На першому етапі війни — в операції «Щит пустелі» — країни антиіракської коаліції спромоглися в короткі терміни створити потужне угрупування різних видів збройних сил і підготувати його до ведення широкомасштабних воєнних дій.
У ніч із 16 на 17 січня 1991 року війна почалася небаченою досі за розмахом та потужністю повітряною кампанією з бомбардування військових об'єктів Іраку. Понад 1000 бойових літаків Коаліційних сил, які базувалися як на наземних військово-повітряних базах, так і на шести авіаносцях, завдавали масованих ударів з повітря. Ірак, крім ударів у відповідь, відповідав обстрілами балістичними ракетами «Скад» по території Ізраїлю, який не брав участі у війні, й акціями «екологічного тероризму», тобто зливанням нафти в Перську затоку.
24 лютого почалася друга фаза операції — наступ наземних сил і за чотири доби територія Кувейту була визволена від окупантів. 28 лютого воєнні дії завершилися. Ірак був змушений звільнити Кувейт і визнати всі резолюції Ради Безпеки ООН щодо конфлікту.
Історія 13 січня 1991 року Генеральний секретар ООН Перес де Куельяр прибув до Багдада і спробував врегулювати відносини між країнами та запобігти початку великої війни, але домовитися з Хусейном не вдалося. Усі спроби світової спільноти, спрямовані на врегулювання кризи, викликаної окупацією Іраком Кувейту, завершилися безрезультатно.
17 січня 1991 року відповідно до рішення Ради Безпеки ООН (резолюція № 678) багатонаціональні сили антиіракської коаліції почали воєнні дії під кодовою назвою «Буря в пустелі».
Політичною метою операції визначалося звільнення Кувейту і повернення влади законному уряду, відновлення стабільності в регіоні Перської затоки, а також зміна (по можливості) політичного керівництва Іраку і його політичного курсу. Військові цілі операції полягали в знищенні військового потенціалу Іраку, який загрожує своєю військовою міццю Ізраїлю і деяким країнам Близького Сходу та в позбавленні Іраку можливості виробляти ядерну, хімічну та біологічну зброю.
Задум операції Відповідно до задуму операції «Буря в пустелі» Командування багатонаціональних сил планувало проведення «повітряно-наземно-морської кампанії», яка складалася з наступних фаз: проведення повітряної наступальної операції, повітряно-наземної наступальної операції та морської десантної операції. В задумі цієї кампанії передбачалося: на першому етапі — ведення тільки повітряної наступальної операції шляхом масованих ударів крилатих ракет і авіації по військових і промислових об'єктах на території Іраку і Кувейту; на другому етапі — звільнення Кувейту силами сухопутних військ і морської піхоти при безпосередній підтримці авіації та кораблів, тобто проведення повітряно-наземної наступальної та морської десантної операцій; на третьому — завершення розгрому сухопутних військ Іраку на його території, якщо після звільнення Кувейту Ірак не капітулює.
Відповідно до цього задумом було створене угруповання повітряних сил. Сухопутні війська і Повітряні сили Коаліції були зосереджені на території Саудівської Аравії, а сили флоту — в Середземному і Червоному морях та в Перській затоці. У Перській затоці діяла більша половина всього угруповання ВМС союзників, зокрема чотири АУГ, дві оперативні ракетні групи, усі десантні кораблі та транспорти амфібійного з'єднання. У Червоному морі перебували спочатку три, а потім дві АУГ і дві атомні багатоцільові підводні човни; шість атомних багатоцільових підводних човнів маневрували в Аравійському і Середземному морях.
Згідно із задумом, тривалість операції «Буря в пустелі» повинна була тривати від декількох тижнів до 3—6 місяців.
Повітряна фаза операції
Підготовча фаза На першому етапі операції «Буря в пустелі» передбачалося провести радіоелектронне придушення і завдати скоординованих ударів за допомогою стратегічної, тактичної, палубної авіації та крилатих ракет «Томагавк» по іракських засобах системи ППО, аеродромах, авіабазах, стартових позиціях оперативно-тактичних ракет класу «земля — земля», по важливих пунктах державного і військового управління, великих вузлах зв'язку, центрах ядерної та хімічної промисловості. На другому етапі ударів з повітря передбачалося завдавати по заводах, що виробляють зброю і військову техніку, основних угрупованнях збройних сил Іраку, особливо по танкових і механізованих з'єднаннях, дислокованих уздовж саудівсько-кувейтського кордону і в районі міста Басра. Особливу увагу на всіх етапах операції приділялася пошуку і знищення установок оперативно-тактичних ракет «Скад».
О 2:30 16 січня командування багатонаціональних сил ввело безперервне чергування на повітряному командному пункті, розташованому на літаку АВАКС і управління E-3C АВАКС. Літаки E-2C «Хокай» були підняті в повітря для контролю за повітряним простором над Перською затокою і вздовж кордону Іраку. Почалися постановки радіоелектронних перешкод у мережах зв'язку оперативно-стратегічної ланки управління збройними силами Іраку, встановлено цілодобове ведення повітряної розвідки, літаки тактичної авіації перебазувалися на авіабази північній частині Саудівської Аравії.
З 5:30 до 6:30 усі формування Багатонаціональних сил були приведені в повну бойову готовність. Командувач генерал Шварцкопф віддав розпорядження про початок безперервного прослуховування радіомереж УКХ ракетних бригад збройних сил Іраку. Командування збройними силами НАТО в Європі й на Південно-Європейському театрі воєнних дій віддало розпорядження всім органам управління з 14:00 16 січня перебувати в готовності до отримання бойового наказу.
Об 11:00 іракські моряки ввели в порт Ель-Кувейта п'ять танкерів з метою їх підриву в разі висадки десанту противника.
З 11:30 почали висунення рухомі радіо- і радіотехнічні загони розвідки БНС до кордону з Кувейтом. Одночасно зросла чисельність диверсійно-розвідувальних груп, що почали діяти в Іраку та Кувейті.
О 16:00 Ірак закрив кордон з Туреччиною і почав мінування можливих шляхів пересування противника по своїй території. Посол Іраку в США залишив Вашингтон. Водночас дипломати США й інших країн БНС виїхали з Багдада. З 13:30 16 січня до 0:30 17 січня вищому командуванню Багатонаціональних сил були поставлені бойові завдання на початок операції «Буря в пустелі».
Перші удари З 2:30 до 5:00 ранку 17 січня був завданий перший ракетно-авіаційний удар, в якому брало участь близько 600 літаків. Ракети «Томагавк» застосовувалися з надводних кораблів і підводних човнів. Ударів було завдано по об'єктах системи ППО, найважливіших пунктах державного і військового управління, районах зосередження іракських військ, вузлах зв'язку, авіації на аеродромах, стартових позиціях ракет класу «земля-земля», по ядерних і хімічних центрах.
О 2:38 американська тактична група «Нормандія» (вісім ударних вертольотів AH-64 «Апач» і 2 MH-53 «Пейв Лоу») завдали удару по іракських радарах, розташованих поздовж іраксько-саудівського кордону, спроможних попереджати про початок авіаційного наступу.
О 2:43 два літаки радіоелектронної боротьби EF-111A «Рейвен» підтримали перший повітряний удар американської авіації силами 22 винищувачів F-15E «Страйк Ігл» по іракських аеродромах у західному Іраку. За хвилини один з EF-111A знищив іракський винищувач «Міраж» F1, що під час маневрування на низьких висотах урізався в землю.
О 3:00 десять F-117 «Найт Хок» під прикриттям EF-111 бомбардували Багдад. Під час авіаційного нальоту пара винищувачів F/A-18A «Хорнет» палубної ескадрильї авіаносця «Саратога» наразилися на два іракські МіГ-25 західніше Багдаду та вступили з ними в бій. Іракський пілот уразив американський літак лейтенант-командера Скотта Шпайхера ракетою Р-40Atkinson, Rick (1994). Crusade: The Untold Story of the Persian Gulf War. Houghton Mifflin Harcourt, p. 47. ISBN 0-395-71083-9, і літак штопором упав на землю. Скотт Шпайхер став першою бойовою жертвою збройних сил США, що загинула в бою у війніWith Iraq's O.K., a U.S. Team Seeks War Pilot's Body.
З 10:45 до 12:45 400 літаків БНС провели другий наліт, завдавши масованого удару по об'єктах енергопостачання, виробництва і зберігання зброї масового ураження. З 15:00 мінно-тральні кораблі почали розвідувальне тралення мін у північно-західній частині Перської затоки. Лінійні кораблі «Вісконсин» і «Міссурі» почали артилерійський обстріл іракських військ, розташованих поблизу Кувейту.
З 19:00 до 21:40 300 літаків, у тому числі вісім стратегічних бомбардувальників, завдали третього удару по об'єктах військового-економічного потенціалу Іраку.
З 22:46 17 січня до 00:46 18 січня по об'єктах Іраку завдавався четвертий ракетно-авіаційний удар, в якому було застосовано 160 ракет «Томагавк» і 400 літаків. Об'єктами ураження були склади з боєприпасами, паливо-мастильними матеріалами, запасами військового майна. Частина ракет було випущено по Багдаду і Басрі. Протягом 18—19 січня ще три хвилі авіації та ракет завдавали ураження об'єктам на території Іраку та Кувейту.
Загалом на першому етапі повітряної наступальної операції військова авіація БНС з 17 по 19 січня завдала сім масованих одночасних ракетно-авіаційних ударів, зокрема три удари — вночі. Інтервали між ударами становили кілька годин, потрібних для з'ясування розвідкою результатів ураження цілей та уточнення завдань усім складовим повітряної операції. В кожному нальоті брало участь від 300 до 700 літаків. У складі ударних ешелонів авіації діяли стратегічні бомбардувальники B-52, новітні винищувачі F-117A, F-15 «Ігл», F-16 «Файтінг Фалкон», F-111, штурмовики А-6Е «Інтрудер», винищувачі-штурмовики F/A-18A «Хорнет», тактичні винищувачі «Ягуар» і «Торнадо». Масовані авіаційні удари завдавалися хвилями літаків з різних напрямків і, як правило, з великих висот, без заходу в зону ураження наземних засобів ППО Іраку. Для прориву системи ППО і дезінформації системи управління і зв'язку застосовувалися літаки РЕБ EF-111, EA-6B «Проулер» і F-4C. За 6—7 годин до початку кожного удару до 200 літаків такого типу своїми перешкодами придушували систему раннього попередження, РЛС наведення винищувачів і радіомережі управління.
Вперше в історії військового мистецтва масово застосовувалися ракети. Особливо ефективними були удари, що завдавалися ракетами морського базування типу «Томагавк». Всього в семи ударах американці застосували близько 280 ракет типу «Томагавк», у тому числі понад 40 — з підводних човнів. Лінійний корабель «Вісконсин» випустив 19 ракет, тобто 60 % від його боєкомплекту. Іракська сторона стверджувала, що засобами ППО і ПРО було збито до 29 ракет типу «Томагавк». Американці ж заявляли, що ця цифра завищена: якщо іракської ППО і вдалося збити ці ракети, то не більше 2—3.
В результаті ракетно-артилерійських ударів деякою мірою вдалося «засліпити» (порушити роботу 95 % РЛС), частково «оглушити» (придушити багато вузлів зв'язку) і «обезголовити» противника, тобто порушити системи управління країною і збройними силами Іраку. Авіація Саддама Гусейна була блокована на землі, ЗРК нейтралізовані, частково знищені пускові установки ракет «Скад» і порушено електропостачання. Згодом було завойовано панування в повітрі, продовжені стратегічні бомбардування і розпочато виконання завдання по ізоляції району бойових дій.
Другий етап повітряного наступу 20 січня почався другий етап повітряної наступальної операції. Протягом трьох днів поспіль авіація виконувала до 2000 бойових вильотів, зокрема до 900 вильотів на добу робила палубна авіація. 23 і 24 січня інтенсивність ударів дещо знизилася. У ці дні літаки виконували до 150—200 вильотів. Одночасно уточнювалися результати попередніх ударів і намічалися нові цілі. З 25 січня авіація знову розпочала здійснювати масовані удари, переважно з метою ізоляції району майбутньої наступальної операції.