Доля — вірш Тараса Шевченка, що входить до ліричного циклу «Доля», «Муза», «Слава» 1858 року, у якому автор переосмислює свою творчу долю, свого роду ліричний підсумок прожитого поетом життя.

Історія створення і публікація Зберіглося декілька чистових автографів вірша: у щоденнику Шевченка — запис від 9 лютого 1858 рокуІЛ, ф. 1, № 104; у листі до М. С. Щепкіна від 10 лютого 1858 рокуІЛ, ф. 1, № 8; у листі до М. М. Лазаревського від 22 лютого 1858 рокуІЛ, ф. 1, № 164; у «Більшій книжці»ІЛ, ф. 1, № 67, с. 227. Дата у «Більшій книжці» до циклу «Доля», «Муза», «Слава»: «1858. Нижній Новгород». Вірш датується за часом запису твору до щоденника Шевченка: 9 лютого 1858 року, Нижній Новгород. Найраніший відомий текст — автограф у щоденнику Шевченка, куди його переписано з автографа, що не зберігся«Доля» [Тарас Шевченко. Зібрання творів: У 6 т. — К., 2003. — Т. 2: Поезія 1847-1861. — С. 261; 698-699.] litopys.org.ua Процитовано 31 травня 2023.

У 1858 році, не раніше 18 березня й не пізніше 22 листопада, Шевченко переписав твір, виправивши рядок 16, до «Більшої книжки», текст якої остаточний. З «Більшої книжки» зробив список П. О. КулішІЛ, ф. 1, № 87.

Вперше надруковано в альманасі «Хата» 1860 року«Хата». СПб., 1860. — С. 89, за «Більшою книжкою» без останніх чотирьох рядків. Повний текст вперше надруковано у збірці: «Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова» 1867 року«Кобзарь Тараса Шевченка / Коштом Д. Е. Кожанчикова». — СПб., 1867. — С. 618, за текстом щоденника.

За текстом альманаху «Хата» зроблено рукописні списки у збірках: «Сочинения Т. Г. Шевченка», 1862рокуЦДАМЛМУ, ф. 506, оп. 1, № 4, с. 397; «Кобзарь», 1863—1867, КатеринославІЛ, ф. 1, № 811, арк. 77 звор..

У 1862 році в журналі «Основа» опубліковано текст щоденника поета із автографом твору (№ 5, стор. 23); за цією публікацією виконано рукописні копії у збірках: «Кобзарь Тараса Шевченка» Д. Демченка (Київ, 1865 рік), де переписано лише останні чотири рядки віршаІЛ, ф. 1, № 81, с. 153; у збірці невідомою рукою без назви й дати — ймовірно, другої половини XIX ст.ІР НБУВ, I, № 7445; у збірці невідомою рукою без назви й датиНМТШ, А-546. «Кобзар» 1866 року (невідомою рукою) містить два списки твору — за текстом щоденника і за текстом альманаху «Хата»ІЛ, ф. 1, № 842, с. 206, 245.

Вірш «Доля» і два наступних — «Муза» й «Слава» — складають єдиний цикл, триптих. Тексти цих поезій записано в щоденнику під порядковою нумерацією — I, II, III. Зміст триптиха — поетичне осмислення пройденого шляху, свого призначення як митця, мети життя.

Жанр, композиція За жанром вірш являє собою ліричну медитацію, оформлену у вигляді монолога ліричного героя із вкрапленням діалогу: «Учися, серденько, колись // З нас будуть люде,— ти сказала». Композиційно вірш побудовано на протиставленнях — тезах (твердженнях) і антитезах (запереченнях). Ліричний сюжет містить чотири композиційно-смислові частини, у яких реалізується емоційний і логічний розвиток теми. У першій ліричний герой звертається до персоніфікованої Долі, розповідаючи про її опіку над ним, згадуючи обіцянку вивести його в люди. Наступний фрагмент — украй стислий, усього півтора рядка: «А ти збрехала. // Які з нас люде?». У ліричному розгортанні сюжету вірша ці два речення становлять самостійну частину, тобто антитезу — така їхня смислова та образна щільність. Наступна важлива частина, що є кульмінаційною, синтезує думки, висловлені у двох попередніх фрагментах: «Ми не лукавили з тобою, // Ми просто йшли: у нас нема // Зерна неправди за собою». Останні чотири рядки містять спонуку до подальшого шляху: «Ходімо дальше, дальше слава, // А слава — заповідь моя»Ненадкевич Є. О. Творчість Т. Г. Шевченка після заслання (1857—1858).— К., 1956.Смілянська В. Л. Лірика Шевченка періоду арешту й заслання // Українська література. К., 2008 — с. 303—304.Шевченківський словник. Том перший. — К., 1976, с.195.Шевченківська енциклопедія: в 6 т. — Т. 2 / НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка ; редкол. : М. Г. Жулинський (гол.) [та ін.]. — К., 2012. — с.394-396.

Ідейно-тематичний зміст Цикл являє собою художню цілість — триптих, кожний наступний вірш якого є новим щаблем у розвитку ліричної думки поета. Лірична тема триптиха —самоусвідомлення поетом своєї творчості. Поетичний цикл є своєрідним підсумком і переосмисленням прожитого, рефлексією над своїм світопризначенням. Ліричний герой циклу створює свого роду вербальний автопортрет.

«Доля» є першим віршем циклу. Мотив долі набуває тут спрямування дещо відмінного від деяких творів попередніх років: не жалю й нарікання на важкі й несправедливі життєві випробування, а усвідомлення суворої, проте благодійної школи життя, що загартувала дух і морально виховала його. Підсумовуючи пройдену життєву путь, поет сприймає власну творчу долю позитивно з етичного погляду. Свідомість того, що його життєвий шлях був шляхом правди, сповнює поета почуттям глибокого задоволення і спокійною упевненістю щодо свого майбутнього. Міфологема долі в Шевченка коріниться в народному уявленні про неозначену, однак непереборну силу, яка супроводить людину протягом її життя, однак поет переосмислює цю силу, проєктуючи на власні діяння й зусилляТарас Григорович Шевченко library-poems.com Процитовано 31 травня 2023.

Мистецькі інтерпретації Ще за життя Шевченка, 1860 року, вірш було перекладено російською мовою тричі: у журналі «Светоч» (автор перекладу — Л. П. Блюммер), у виданні «Кобзарь Тараса Шевченка в переводе русских поэтов» (перекладач — М. В. Гербель та в журналі «Народное чтение» (№ 5) у перекладі М. С. Курочкіна. Вірш було покладено на музику М. В. Лисенком. Ілюстрацію до вірша в 1980-ті роки створила художниця К. В. Штанко.

Примітки

Посилання Вірш «Доля» на сайті litopys.org.ua