Громадянська війна в Лаосі — збройний конфлікт на території Лаосу, який вівся між комуністичним рухом Патет Лао, підтримуваний Північним В'єтнамом (зокрема багатьма лаосцями північно-в'єтнамського походження) та Радянським Союзом, і урядом королівства Лаос з 23 травня 1959 року до 2 грудня 1975 року. Події Лаоської громадянської війни відбувалися в контексті масштабної війни у В'єтнамі та паралельно з Камбоджійською громадянською війною й були тісно взаємопов'язані. При цьому обидві протиборчі сторони отримували значну зовнішню підтримку в проксі-війні, що велася світовими супердержавами у часи Холодної війни. Цей збройний конфлікт також називають «Секретною війною» серед фахівців Центру спеціальної діяльності ЦРУ та ветеранами конфлікту народності Хмонг.

Під час Першої індокитайської війни Королівство Лаос стало прихованим театром протистояння для воюючих сторін. 22 жовтня 1953 року був підписаний Франко-лаоський договір про дружбу та асоціацію, який визначав порядок передачі решти французьких повноважень Королівському урядові Лаосу (крім контролю над військовими справами), визначивши Лаос як незалежного члена Французького Союзу. Однак до складу цього уряду не увійшли представники антиколоніального збройного націоналістичного руху Лао Іссара.

Наступні роки характеризувалися суперництвом між «нейтралістами» під керівництвом принца Суванни Фуми, правим крилом під керівництвом принца Боуна Оума з Королівства Тямпасак та лівим Лаоським патріотичним фронтом під керівництвом принца Суфанувонга і напівв'єтнамським майбутнім прем'єр-міністром Кейсоном Фомвіханом. Було зроблено декілька спроб створити коаліційні уряди, і нарешті у В'єнтьяні був заснований «трикоаліційний» уряд.

Передумови Женевська конференція, що проходила з 26 квітня по 20 липня 1954 року, зафіксувала розпад Французької імперії в Південно-Східній Азії та заснування нових незалежних держав: Демократичної Республіки В'єтнам (Північний В'єтнам), держави В'єтнам (майбутня республіка В'єтнам/Південний В'єтнам), королівств Камбоджа і Лаос.

Однак Народна Армія В'єтнаму продовжувала діяти як на півночі, так і на південному сході Лаосу. З 1954 року вживалися неодноразові спроби витіснити в'єтнамців з території Лаосу, але незалежно від будь-яких домовленостей чи поступок, Ханой не мав наміру виходити з країни або відмовлятися від підтримки своїх комуністичних союзників у Лаосі.

У північній частині Лаосу збройні сили Північного В'єтнаму також активно діяли, докладаючи значних зусиль щодо підтримки комуністичного руху тамтешнього населення, Патет Лао, щоб здійснити тиск на уряд Королівства Лаос.

З часом керівництво Північного В'єтнаму заснувало дорогу, так звану «стежку Хо Ші Міна», яка простягалася паралельно в'єтнамсько-лаоському кордону в південно-східній частині Лаосу. Стежка призначалася для перекидання північно-в'єтнамських військ та поставок до Республіки В'єтнам в обхід демаркаційної лінії, а також для надання допомоги Національному фронту визволення.

15 травня 1959 року у складі Народної армії В'єтнаму було засноване регулярне формування північно-в'єтнамської армії, так звана «Група 559», на яку покладалося завдання щодо логістики та переміщення необхідних ресурсів, майна, озброєння, боєприпасів тощо для потреб військ Північного В'єтнаму, що билися на Півдні. Найголовнішим його досягненням стала відбудова та підтримка працездатності «стежки Хо Ші Міна», що проходила по східному кордону Лаосу. Зрештою, попри невпинну повітряну кампанію американської авіації, котру можливо порівняти з будь-якими «килимовими бомбардуваннями» у Другій світовій війні, ця транспортна магістраль зіграла важливу роль у забезпеченні перемоги в'єтнамських комуністів у війні.

Початок війни

Датою початку громадянської війни в Лаосі західними спеціалістами вважається 23 травня 1959 року. Саме у цей день принц Суфанувонг, лідер лівого Лаоського патріотичного фронту, після відмови ввести укомплектовані й навчені батальйони Патет Лао до складу Королівської армії Лаосу, був заарештований зі своїми помічниками, але незабаром втік з-під варти. Два батальйони Патет Лао також розбіглися, забравши з собою їхнє озброєння, майно та обладнання, а також сім'ї та домашніх тварин.

Напруженість між сторонами протистояння починала зростати. 28 липня підрозділи північно-в'єтнамської армії атакували всюди уздовж північної ділянки в'єтнамсько-лаоського кордону. Розсіявши загони королівської армії, північні в'єтнамці вступили на підконтрольні Патет Лао території. Слабка організація протидії королівського війська в'єтнамській навалі, яких підтримували ліві загони Патет Лао, продемонструвало необхідність їх подальшого тренування та підготовки. Армія Лаосу чисельна перевершувала агресорів та сепаратистів, але при першому серйозному контакті, деморалізовані підрозділи розбігалися.

9 серпня 1960 року капітан Конг Ле, на чолі свого парашутного батальйону спеціального призначення, що належав табору «нейтралістів» принца Суванни Фуми, зміг практично безкровно опанувати контроль над столицею В'єнтьяном. Поки прем'єр-міністр Тіао Самсаніт і військові керівники радилися в королівській резиденції в Луанґпхабанзі, молодий офіцер здійснив державний переворот, метою якого була проголошено кінець бойових дій у Лаосі, кінець іноземному втручанню і всеосяжній корупції, спровокованій західними радниками, а також кращого поводження з його солдатами. Однак «нейтралісти» не тільки не здобули широкої підтримки тамтешнього населення, а й невдовзі табір заколотників розколовся на конфронтуючі групи, кожна з яких оголошувала свої, власні інтереси. Крім того, Держсекретар США Крістіан Гертер дав зрозуміти, що США підтримуватиме «законний уряд короля», тобто прозахідний уряд прем'єр-міністра Тіао Самсаніта.

«Нейтралісти» у В'єнтьяні організували Виконавчий комітет Верховного командування революції, як тимчасовий уряд. 10 серпня урядовий генерал Фумі Носаван заявив, що планує повернути В'єнтьян силою. Посол США в Лаосі Вінтроп Г. Браун висловив йому підтримку, зазначивши, що Сполучені Штати підтримують відновлення миру «за допомогою швидких і рішучих дій».

За підтримки Центрального розвідувального управління тайський фельдмаршал Саріт Танарат створив секретну військову консультативну групу під назвою Кау Тау. Кау Тау підтримав контрпереворот у В'єнтьян проти нового лаоського уряду «нейтралістів», поставляючи артилерію, фахівців артилерії та радників силам Фумі.

У листопаді за допомогою Air America та прихованої допомоги з Таїланду Носаван і його війська вирушили на північ в сторону В'єнтьяна з Саваннакхета в південному Лаосі.

Втручання іноземних держав На початку грудня 1960 року Радянський Союз започаткував військовий повітряний міст у В'єнтьян, поставляючи прокомуністичним силам артилерію та підготовлену обслугу. Примітно, отже ці перевезення літаками озброєння та людей стали найбільшим повітряним мостом з часів Другої світової війни.

З іншого боку Сполучені Штати провели перекидання чотирьох бомбардувальників B-26 «Інвейдер» з Тайваню на Королівську базу ПС Тахлі, в готовності завдати удару по Лаосу. Пізніше до них приєдналися ще вісім B-26.

13 грудня армія Суванни Фуми розпочала триденне бомбардування В'єнтьяну, внаслідок чого у місті загинуло сімнадцять десантників Конг Ле та п'ятсот мирних жителів. 14 числа авіаносна група американського флоту була приведена у підвищену бойову готовність, а 2-га повітрянодесантна бригада готувалась до захоплення визначених лаоських аеродромів. США були готові евакуювати своїх військових радників та дипломатичний персонал з Лаосу, та вивезти їх з території країни.

Невдовзі підрозділи Конг Ле, під прикриттям в'єтнамської артилерії та за підтримки радянських повітряних постачань, відійшли на північ до Долини глеків.

Таким чином, переворот Фумі став успішним, але кінцевим результатом став союз «нейтралістів» з Патетом Лаосом 23 грудня. На кінець 1960 року Лаос став ареною протистояння світових наддержав.

Наростання воєнних дій

1961 1 січня 1961 року об'єднані сили «нейтралістів» Конг Ле, Патет Лао і формування Північного В'єтнаму вибили 9000 військовослужбовців Королівської лаоської армії з Долини глеків.

3 січня Королівські ПС Лаосу отримали від союзного Таїланду перші протипартизанські літаки T-6 «Тексан». Через два дні вони здійснили свої перші бойові вильоти проти в'єтнамських військ і Патет Лао, прикриваючи відступ військ з долини глеків.

Радянські повітряні поставки продовжувалися, доставлялося все більше легкого та важкого озброєння для антиурядових сил. 7 січня Північний В'єтнам перекинув до району конфлікту ще чотири піхотні батальйони на посилення коаліції «Патет Лао/Нейтралісти».

У свою чергу США вирішили протидіяти ескалації шляхом постачання літаками зброї 7000 партизанів Хмонг. Для цього ВМС США передали чотири вертольоти H-34 підрозділу ЦРУ Air America.

До початку лютого 1961 року на посилення лаоських Королівських повітряних сил прибули ще чотири тайських пілоти на чотирьох Т-6. Однак вже до кінця березня п'ять Т-6 були втрачені в ході бойових дій.

Незважаючи на те, що французи закінчили свою навчальну місію й вивели спеціалістів з країни, американське втручання у громадянську війну в Лаосі посилювалося: незабаром 16 вертольотів H-34 були передані з Корпусу морської піхоти США в Air America.

9 березня комуністи захопили єдиний транспортний вузол між Луанґпхабанґом та В'єнтьяном. Королівські війська попросту кинули зброю і розбіглися. У зіткненнях брав участь підрозділ американських спеціальних військ. 22 квітня 1961 року у бою два американські сержанти були вбиті, а командир команди капітан Вальтер Мун схоплений і пізніше він був страчений під час спроби втекти з полону. Ще один сержант був звільнений через шістнадцять місяців.

Центральне розвідувальне управління США продовжувало активну діяльність, розпочавши таємний набір лаоських монтаньярдів до проурядових загонів повстанців. Батальйони комплектувалися за етнічною ознакою, більшість з них — хмонги, але деякі — Яо або Лао Теунг.

До літа ЦРУ підготувало 9000 бійців до лав підпільної армії.

У грудні роялісти вирішили встановити контроль над всією провінцією Нам-Тха на північному заході Лаосу. Однак розміщені тут війська незабаром опинилися під сильним тиском комуністів.

1962

У лютому 1962 року уряд Королівського Лаосу, вважаючи, що контроль над регіоном Нам Та досить слабкий, вирішило посилити свої війська десантниками, що давало чисельну перевагу захисникам і мало гарантувати утримання Нам Та. Однак, у травні північно-в'єтнамські війська провели штурм і розгромив роялістські війська, що під тиском противника втекли на південь до Таїланду.

Зіткнувшись із таким фіаско, США та інші іноземні держави розгорнули політичний тиск на уряд Лаосу, підштовхуючи його вступити в коаліцію з Патет Лао та силами «нейтралістів» Конг Ле. Женевські угоди, де дипломатичними шляхами намагалися врегулювати проблему Лаосу, визначали одним з пунктів досягнення миру виведення іноземних військових радників з Королівства до жовтня. США розформували свою Дорадчу групу з питань військової допомоги та відкликали свою військову місію. В'єтнамські комуністи цього не робили; вони вивели лише 40 технічних працівників із приблизно 2000.

1963 До середини року різко погіршилися стосунки між Патео Лао і «нейтралістами». Незабаром «нейтралісти» розпалися на дві фракції — групу Конг Ле правого толку та групу, очолювана Куїнімом Полсеною та полковником Деуаном Сунналатом, лівого руху. 12 лютого 1963 року був вбитий перший заступник Конг Ле, полковник Кецана. Незабаром після цього було вбито Квініма Полсену та його заступника. Табір «нейтралістів» остаточно розпався, а деякі перейшли до Патет Лао. Незабаром боротьба між Патет Лао та урядовими військами відновилася.

Бачачи, що безпекова ситуація в Лаосі не стабілізувалася, Сполучені Штати відновили Консультативну групу з питань військової допомоги для підтримки її зусиль у Лаосі, розгорнувши її в Бангкоку.