Марксистська політична економія — напрям в економічній теорії, політична економія, основу якої складає трудова теорія вартості (Адам Сміт, Девід Рікардо), яку Карл Маркс розширив теорією додаткової вартості. Цей напрямок є складовою частиною марксизму, його розвивали Фрідріх Енгельс, Карл Каутський, Роза Люксембург, Георгій Плеханов, Володимир Ленін. Окремі положення Маркса переглядали «ревізіоністи» — Едуард Бернштейн, Михайло Туган-Барановський, Вернер Зомбарт.

Теорія

Товар

Товар — якась річ, яка бере участь в обміні. З розвитком поділу праці предмети починають виробляти переважно для обміну, а не для особистого споживання. Товар стає загальною формою виробничих відносин, розвиваючись і переростаючи в капітал, що характеризує сутність капіталістичного способу виробництва. Ленін у книзі «Економічний зміст народництва і його критика в книзі г. Струве» дає таку характеристику капіталізму: «Продукт [виробництва] приймає форму товару в різних громадських виробничих організмах, але тільки в капіталістичному виробництві така форма продукту праці є спільною, а не винятковою, не одиничною, не випадковою. Друга ознака капіталізму — прийняття товарної форми не тільки продуктом праці, а й самою працею, тобто робочою силою людини».

Товару одночасно притаманні:

корисність (цінність для споживача, споживча вартість). Корисність означає властивість речі задовольняти людську потребу того чи іншого роду (їжа задовольняє голод, одяг зігріває). «Споживні вартості» різних товарів не мають порівнянної еквівалентності, навіть якщо вони задовольняють одну й ту ж саму потребу (цінність одягу для споживача не має прямої залежності від її теплопровідності або вологозахищеності). Корисність породжується властивостями конкретного предмета незалежно від того, чи є він результатом дії виключно природних сил, чи зроблений людиною для особистого споживання або для обміну (тобто розглядається як особистий предмет або як товар). мінова вартість або просто вартість (кількісне співвідношення обміну одного товару на інший). Вона проявляється лише при обміні. Мінові вартості різних товарів однорідні й відрізняються один від одного лише кількісно. Так само маси (вага) або довжини абсолютно різних предметів по суті однорідні й відрізняються тільки кількісно.

Адам Сміт одним з перших розділив корисність і мінову вартість. Він зробив висновок, що вартість у процесі обміну залежить від кількості праці, необхідної для виробництва товарів. Таким чином вартість залежить від кількості праці, тобто від годин робочого часу. А різні за своєю суттю й корисністю товари при обміні порівнюються саме за вартістю, тобто мають тенденцію до обміну, пропорційно витратам робочого часу.

Конкретна і абстрактна людська праця

Конкретна праця:

Різновид конкретної діяльності, необхідної для виробництва конкретної речі, яка має певну корисність (споживчу вартість); Відрізняється від інших видів праці, які виробляють інші речі й безпосередньо з ними не зіставляється; Не пов'язана з жодною історично обумовленою організацією праці та правом власності; Може здійснюватися тільки в поєднанні з силами природи і спираючись на них.

Абстрактна праця:

Якісно однорідна людська праця, знеособлена і яку можна порівняти з працею іншої людини (усереднена для поточних умов виробництва в конкретному суспільстві); Здійснюється у вигляді фізіологічної витрати людської робочої сили; Є джерелом вартості, яка проявляється виключно в процесі еквівалентного обміну.

Гроші

Функції грошей:

міра вартостей (вираження вартостей товарів як кількісно порівнянних одиниць, з'являється поняття ціни, тобто грошового вираження вартості товару); засоби обігу (кругообіг товару Т — Г — Т); засіб накопичення (паралельно, крім грошових потоків, існують і грошові резерви, і постійно відбуваються перетворення з одних в інші); засіб платежу (кредит, який створює можливість розпоряджатися ресурсами, які не тільки ще не перетворені в гроші, але часто й не вироблені); засіб накопичення скарбів; всесвітні гроші (опосередкування світової торгівлі).

Додаткова вартість

Поняття додаткової вартості, або додаткової цінності (англ. Surplus value), базується на оцінці вартості, як праці, яка передбачає, що вартість товару не залежить від попиту й пропозиції, а визначається кількістю вкладеної праці (див. трудова теорія вартості). У рамках цієї теорії Карл Маркс ввів поняття додаткової вартості — як різниці між створеною в процесі праці новою вартістю (перевищення трудової вартості товару над вартістю раніше виконаної праці — сировини, матеріалів, обладнання) і вартістю робочої сили (зазвичай виражена у формі заробітної плати), яка була використана для створення цієї нової вартості. Джерелом додаткової вартості, за Марксом, є продовження споживання робочої сили після того часу, протягом якого відтворюється її власна вартість.Прибавочная стоимость . Документальный фильм.

За теорією Маркса, додаткова вартість проявляється у своїх особливих формах: підприємницький прибуток, відсотки, рента, податки, акцизи, мито, тобто як уже розподілена між усіма агентами капіталістичного виробництва і взагалі між усіма претендентами на участь у прибутку.

За Марксом, створюється виключно у сфері виробництва, а не у сфері обігу, у якому він лише наочно себе проявляє. Додатковий продукт існує при будь-якому виробництві та є джерелом податків і накопичення. Але тільки при капіталізмі він отримує свій остаточний розвиток у вигляді додаткової вартості, яка проявляється у формі прибутку, стаючи самостійною метою виробництва.

Маркс ділив додаткову вартість на:

абсолютну: створюється шляхом подовження робочого дня; відносну: виникає через здешевлення робочої сили та скорочення необхідного робочого часу, що призводить до зміни співвідношення часу між необхідною й додатковою працею в рамках того ж самого робочого дня.

Слід відрізняти додаткову вартість від доданої вартості.

Поняття «додаткова вартість» — один з центральних термінів марксистської економічної теорії«Учение о прибавочной стоимости — краеугольный камень экономической теории Маркса» — Митин М. Б. Диалектический материализм. Учебник для комвузов и втузов. Ч.I. — М.:ОГИЗ-Соцэкгиз, 1934. — С.9. Маркс вказував, що за капіталістичного способу виробництва додаткова вартість присвоюється капіталістом у вигляді прибутку, в чому і полягає експлуатація ним робітника. За словами Маркса, норма додаткової вартості — «влучний вислів ступеня експлуатації робочої сили капіталом або робітника капіталістом».

Норма додаткової вартості = m/v = /необхідна праця

«Вартість» або «цінність»? У першому перекладі «Капіталу» 1872 року за редакцією Германа Лопатіна й Миколи Даніельсона був використаний переклад терміну як «вартість». При цьому паралельно в наукових працях Миколи Зібера, присвячених Рікардо й Марксу, застосовувався варіант «цінність», в тому числі як переклад аналогічного «Wert» англійського слова «Value».

Другий переклад «Капіталу», виконаний Євгенією Гурвич і Львом Заком під редакцією Петра Струве вийшов в 1898 році. У ньому термін Wert перекладався за наполяганням редактора як «цінність»Гурвич Е.А. Из воспоминаний. (Мой перевод «Капитала»). // Летописи марксизма. М.-Л., 1926. № 1, с. 91-93.. Михайло Туган-Барановський схвально оцінив даний переклад, але критикувався Леніним, який наполягав саме на терміні «вартість».Туган-Барановский М.. Русские переводы I тома «Капитала» Маркса. (Заметка) // Міръ Божій. Февраль 1899. С. 10-16.

У третьому варіанті перекладу «Капіталу» Скворцова-Степанова, Богданова й Базарова знову був використаний термін «вартість». Ленін вважав цей переклад найкращим із зроблених на той момент, що забезпечило саме такому варіанту масові перевидання після Жовтневої революції.

Радянський філософ-марксист Евальд Ільєнко, фахівець з логіки «Капіталу», критикував варіант «вартість» і ряд інших помилок перекладу, відзначаючи: «Ні в одній з європейських мов, на яких думав і писав Маркс, такого розрізнення „цінності“ й „вартості“ немає, і російський переклад тому часто обриває найважливіші смислові зв'язки, безсумнівно наявні у Маркса».

Російський філософ Б. П. Вишеславцев відзначав, що переклад німецького слова нім. Wert, як «вартість», який встановився в радянській науці, «філологічно невірний, філософськи безграмотний і засновується на нерозумінні духу мови», оскільки слову «вартість» у німецькій мові насправді відповідає слово нім. Kostenpreis. Також він вказує: «Вартість виражає те, що політична економія і Маркс називають ціною на відміну від цінності. Це важливе протиставлення знищується при використуванні терміна вартість, бо вартість і є ціна. Але безглуздість перекладу проявляється найбільше тоді, коли ми маємо справу зі споживчою цінністю, оскільки величезна споживча цінність може не мати ніякої вартості. Повітря і вода мають велику цінність, але нічого не варті».

У 1989 році була опублікована стаття В. Я. Чеховського «Про переклад Марксова поняття „Wert“», в якій автор також висловлюється за варіант «цінність». Згодом він став перекладачем і редактором першого тому «Капіталу», опублікованого в 2015 роціКарл Маркс. Капитал. Критика политической экономии. Т. 1. Кн. 1. Процесс производства капитала. Под ред. В. Я. Чеховского. Москва: РОССПЭН, 2015., який критикували Олександра Бузгаліна і Людмила Васіна.Л. Васина «Ценность» versus «стоимость» — «за» и «против». Журнал « Альтернативы». № 2, 2015Александр Бузгалин, Людмила Васина Александр Бузгалин, Людмила Васина Претенциозная игра в новации (о неудавшейся попытке нового перевода ряда терминов «Капитала»). Журнал « Альтернативы». № 3, 2016

Капіталізм

Основними ознаками капіталізму є такі:

виробництво, яке орієнтоване на обмін, має загальний характер; робоча сила є товаром; прагнення до прибутку — головна рушійна сила виробництва; витяг додаткової вартості, відділення безпосереднього виробника від засобів виробництва, які складають внутрішню економічну форму; відповідно до імперативу економічного зростання, капітал прагне до глобальної інтеграції за допомогою світових ринків; основний закон розвитку — розподіл прибутку пропорційно вкладеному капіталу:

Пi = р×Кі або Пі = р×(Сі+Vі)

де: Пі — прибуток і підприємства, Кі — вкладення капіталіста у виробництво товару і підприємства

Продуктивні сили

Продуктивні сили () — засоби виробництва й люди, що володіють певним виробничим досвідом, навичками до праці і призводять ці засоби виробництва в дію. Таким чином, люди — основний елемент продуктивних сил суспільства. Продуктивні сили грають провідну роль у суспільному виробництві. Рівень розвитку продуктивних сил характеризується ступенем суспільного розподілу праці й розвитком засобів праці, перш за все техніки, а також ступенем розвитку виробничих навичок і наукових знань. Карл Маркс вперше використав це поняття в роботі «Маніфест комуністичної партії» (1848 рік).

Виробничі відносини

Виробничі відносини (виробничо-економічні відносини) — відносини між людьми, що складаються у процесі суспільного виробництва і руху суспільного продукту від виробництва до споживання.

Сам термін «виробничі відносини» був вироблений Карлом Марксом («Маніфест комуністичної партії» (1848) та інше).

Виробничі відносини відрізняються від виробничо-технічних відносин тим, що вони виражають зв'язки між людьми через їхню залученість до засобів виробництва.

Виробничі відносини є базою стосовно політики, ідеології, релігії, моралі й іншого (суспільної надбудови).