Scacchia ludus (в перекладі з латини «гра в шахи») — поема, написана гуманістом і католоцьким єпископом Марком Джероламо (Єронімом) Відою близько 1513 року.
Вперше опублікований анонімно в 1525 році твір через два роки з'явився в авторизованому виданні. Це один з перших творів на шахову тематику, що використовує сучасні правила гри (сформульовані в кінці XV ст.)
В поемі викладений авторський міф про появу назви шахів. В ній змальована шахова партія, яку грають Аполлон і Меркурій, а судить Юпітер у присутності інших олімпійських богів. Партія характеризується цікавими ходами (жертви фігур, перетворення пішака), хитрощами та зовнішніми підказками суперникам. Вона закінчується перемогою Меркурія у ендшпілі короля з ферзем проти аполлонового короля. Після перемоги Меркурій дає шахову дошку німфі річки Скахії та навчає її правилам гри, щоб спокусити її. За словами автора, назва гри в шахи походить від імені німфи.
Щоб уникнути анахронізмів та удревнити мову автор вдався до перейменування шахових фігур. До того ж ці назви відрізняються у різних редакціях твору. Замість звичного для італійських шахістів прапороносця (alfinius) слон зветься лучником (sagittifer), а тура — слоном (elephas). В ранішому виданні для них використані назви «кентавр» і «циклоп». Ферзя Віда іноді називає амазонкою. Всі фігури, правила їх переміщення, хід гри між Аполлоном і Меркурієм, всі інтриги богів за та поза шахівницею описані поетом надзвичайно пишною мовою в 658 рядках.
Поема мала великий успіх, була опублікована у понад трьох сотнях видань (як латиною, так і перекладена основними європейськими мовами). Крім іншого, текст уславлює високі моральні якості шахів, на відміну від інших ігор того часу, таких як карти та кості.
Примітки
Зовнішні посилання
Текст поеми латиною Текст поеми англійською