Стабілізатор літака — це аеродинамічна поверхня, що зазвичай включає одну або кілька рухомих поверхонь керуванняEmpennage — D. Stinton The design of the aeroplane, Longitudinal stability — Hoerner Fluid Dynamic Lift — Ilan Kroo, Aircraft Design. In stability considerations (tail sizing, tail area, stabiliser volume coefficient), authors always deal with the whole unit, that includes elevators. «Horizontal tail» or «tail» terms are generally used in lieu of «stabilizer»., яка забезпечує поздовжню (нахил) та курсову (рискання) стійкість і контроль. Стабілізатор може мати фіксовану або регульовану конструкцію, на якій шарнірно закріплені будь-які рухомі поверхні управління, або сам він може бути повністю рухомою поверхнею, такою як стабілізатор. Залежно від контексту «стабілізатор» іноді може описувати лише передню частину загальної поверхні.

Зняття зусиль на органах управління літаком

Існують дві фундаментально різні концепції виникнення і зняття зусиль на органах управління літаком.

Перша концепція в наші дні використовується на легких і ультралегких літаках. Зусилля на органах управління формуються аеродинамічними силами, що виникають при обтіканні відхилених рульових поверхонь.

Для зняття зусиль використовується пластина тримера, встановлена на задньому краї рульової поверхні. Шарнірний момент тримера компенсує шарнірний момент рульової поверхні.

Якщо пілот відхилив рульову поверхню для створення певного моменту що керує і хоче зберегти цей момент, але зняти зусилля. Він повинен, не змінюючи положення ручки управління (кермової поверхні), відхиляти тример до тих пір, поки зусилля не зникнуть. Літаки, на яких реалізовано такий метод зняття зусиль, як правило мають фіксований стабілізатор.

Тобто поздовжнє керування і балансування здійснюються кермом висоти.

На сучасних комерційних літаках для відхилення рульових поверхонь використовуються гідравлічні виконавчі механізми, які не передають аеродинамічні навантаження в проводку управління. Зусилля на органах управління створюються штучно за допомогою завантажувального механізму. Цей механізм змінює навантаження залежно від швидкості та положення стабілізатора, але в ньому немає функції зняття зусиль. Літаки, що використовують цей метод, мають керований стабілізатор.

Щоб на ручці управління зникли зусилля, її треба повернути в нейтральне положення. Щоб при цьому зберегти момент управління, необхідно перемістити стабілізатор щоб він створював той самий момент управління, який створювало кермо висоти.

У процесі переміщення стабілізатора ручку управління потрібно поступово повертати в нейтральне положення. В кінці циклу стабілізатор буде створювати необхідний момент управління, ручка управління в нейтральному положенні, зусилля відсутні.

У даній концепції балансування літака досягається стабілізатором, а управління - кермом висоти. Хоча існує технічна можливість керувати літаком за допомогою тільки одного стабілізатора, пілот повинен керувати за допомогою керма висоти і знімати тривалі зусилля за допомогою стабілізатора.

При перенавчанні пілотів з малих літаків на комерційні авіалайнери вони повинні бути ознайомлені з цією особливістю зняття зусиль з важелів управління.https://web.archive.org/web/20191126194849/https://www.mak-iac.org/upload/iblock/3d1/report_a6-fdn_eng.pdf page 159

Дивитися також

Тример (авіація) Катастрофа Boeing 737 у Ростові-на-Дону

Примітки