Ніншубур (,; Ninšubur, «Господиня Субарту» або «Господиня слуг»), також пишеться як Ніншубура — месопотамська богиня, яка вважалася сукалкою (божественною помічницею) богині Інанни. Хоча погоджено, що в цьому контексті Ніншубур вважалася жіночим божеством, а в інших випадках — чоловічим, можливо, через синкретизм з іншими божественними посланцями, такими як Ілабрат. Ні в яких відомих джерелах немає певної інформації про її генеалогію, і зазвичай вона вважалася неодруженою. Як суккалка, вона функціонувала і як божество-посланниця, і як посередниця між іншими членами пантеону та людьми-прохачами.
Завдяки вірі в те, що вона могла заступитися перед божествами вищого рангу, Ніншубур була популярна в повсякденній релігії. Відомо багато теофоричних імен, пов'язаних із нею, а також інших згадок про особисте поклоніння. Її початковим культовим центром був Аккіл, але в ранній династичний період їй вже поклонялися в сусідньому Уруку. Її також включили до пантеону держави Лагаш, де її культовим центром був Гірсу. Багато царів цієї області вважали її своїм особистим божеством. У період Третьої династії Уру вона також була представлена в Урі. Інші міста, де поклонялися Ніншубур, включають Адаб, Ніппур, Малгіум тощо.
У міфах Ніншубур зображується як супутник Інанни і допомагає їй під час різних подвигів. У «Сході Інанни в підземний світ» вона відповідає за забезпечення повернення Інанни, благаючи Енліля, Нанну та Енкі. Після воскресіння Інанна захищає її від галла-демонів, посланих знайти когось, хто замінить її в країні мертвих. Скорбота Ніншубур контрастує зі ставленням Тамуза, що зрештою призводить до його смерті у творі. У «Інанна та Енкі» Ніншубур допомагає Інанні втекти від слуг Енкі після крадіжки ме.
Імена
Ніншубур Франс Віггерманн перекладає ім'я Ніншубур як «Господиня Субарту» або альтернативно «Господиня слуг» (або «Господиня субарських слуг»), виходячи з іншого значення другого елемента, шубур, «слуга» і з посиланням на її роль як доброзичливого божества-посередника. Більш ранні переклади, наприклад Уілфреда Г. Ламберта з 1976 року, який спирався на два лексичні списки з І тисячоліття до нашої ери, пояснюючи це як bel erseti — «володар землі» або «володар підземного світу», — вважаються помилковими, оскільки жодне інше джерело не пояснює значення šubur як erseti. Цілком можливо, що це незвичайне розуміння ґрунтувалося на місцевій традиції, яка асоціювала Ніншубур з Нергалом.
Шумерський термін «Шубур» або «Субір» (Субарту) спочатку позначав територію на північ від Месопотамії. Як у стародавніх документах, так і в минулій науці терміни «субарту» та «субари» зазвичай стосуються хурритів. Ніншубур описується як жителька «гірських земель Субарту (kur šubur)», привезених до Месопотамії Уту в ранньодинастичний період. Існує розповідь про те, як бог сонця подорожує до різних гірських районів, щоб привезти звідти божеств або тварин. Цілком можливо, що відгомони асоціації Ніншубур з Субарту збереглися аж до неоассирійського періоду в текстах, що стосуються Папсуккала.
У той час як dnin-šubur був стандартним написанням імені Ніншубур в клинописі, варіант із суфіксом родового відмінка (-ak) також засвідчений у різноманітних джерелах, включаючи особисті імена періоду Третьої династія Уру та старовавилонські літературні тексти. Віггерманн додатково стверджує, що іноді ім'я перекладалося просто як Шубур, але це припущення не є загальновизнаним. Крім того, відомі дві форми імені Ніншубур на діалекті Емесаль: Гашаншубур, що означає жіночу форму цього божества, і Умуншубур, що означає чоловічу, хоча про останню відомо лише з одного джерела.
Нінаккіль Нінаккіль, «господиня та Аккіл», був титулом, що застосовувався до Ніншубур як богині-покровительки Аккіла. Франс Віггерманн припускає, що вона зустрічається вже в гімнах Заме, виходячи з можливої ідентифікації теоніма AB.KID.KID як Аккіл, а його однойменного божества-опікуна — як Нінаккіл. Їй присвячений тридцять дев'ятий (із сімдесяти) гімн. Цю ідентифікацію також підтримує Джоан Гуднік Вестенгольц.Манфред Кребернік та Ян Лісман у своєму коментарі до цього тексту стверджують, що не можна з упевненістю встановити, що AB.KID.KID та його божество dNIN.AB.KID.KID — це обов'язково Аккіл та Нінаккіл відповідно, як зазвичай припускають на основі пізнішої традиції написання топоніма Аккіл як AB.KID, хоча і не виключають такої можливості. Зрештою вони дійшли висновку, що dNIN.AB.KID. KID мав бути принаймні аналогічним Ніншубур, оскільки описано, що обидва божества виконують однакову роль по відношенню до Інанни.
Нін-ШУБУР.AL Теонім Нін-ШУБУР. AL може бути або альтернативною формою імені Ніншубур, або окремим божеством, хоча і з аналогічною назвою. Манфред Кребернік і Ян Лісман пропонують читати це ім'я як Ninšuburmaḫ. У «Гімнах Заме» шістдесят четвертий гімн присвячений цьому божеству, з відповідним культовим центром GIN2.U9.ŠA3.GA (читання непевне). Те саме божество також засвідчено в ранньодинастичному списку богів з Фари, між двома окремими записами для Ніншубур, але його немає в аналогічному тексті з Абу Салабіха, де зустрічаються лише два Ніншубур. Зрештою, особистість цього божества залишається невизначеною.
Суккаланна Суккаланна, «небесний візир», засвідчено як альтернативне ім'я Ніншубур. Це її найпоширеніший епітет, який також зустрічається як теофорний елемент в іменах періоду Третьої династії Уру. Зі старовавилонського періоду воно починає чергуватися з sukkal-zi- Eanna, що, на думку Франса Віггерманна, ймовірно, вказує на те, що елемент anna розумівся як абстрактний іменник «небо», а не як посилання на бога Ану.
Інші імена Загалом у списку богів An = Anum перераховано чотирнадцять імен і титулів Ніншубур (табличка I, рядки 31-44). На додаток до основного імені вони включають Какка, Меніннуанна («п'ятдесят постанов небес»), Іґалла («великі двері», спочатку окреме божество), Кабанінукурру («чия обіцянка не може бути змінена»), Анзаґалла («почесне місце»), Аншаркін («хто керує цілим небом»), Аншарґія («хто здійснює владу над усім небом»), Еннун («умиротворюючий пан»), den-ḫun-ga2- ŠE3 («владика, що бере участь у заспокоєнні»), dŠUBUR-ḫa-mun і Sagilla («хто підносить»). Оскільки всі назви мають складні шумерські пояснення, Райан Д. Вінтерс припускає, що цей розділ міг бути включений до An = Anum з іншого джерела. Старовавилонський попередник An = Anum перелічує лише два імені Ніншубур: Ніншубур і dḫa-mun- ŠUBUR.
Додаткові імена Ніншубур можна знайти в An = Anum ša amēli (рядки 61-69), пояснювальному списку богів, зосередженому на епітетах головних божеств, у якому її розділ з'являється між іменами Шали та Нінурти. Окрім основної назви, вони включають dSUKKAL (логографічний запис назви), Папсуккал, Папгал, Іґалла, Ґанду, Ґанґу, Ґанґу, dLAMMA та Дукуґа. Назви Ґанду та Ґанґу, ймовірно, є варіантами одне одного і можуть бути пов'язані з терміном, що стосується частини дверей; Дукуґа походить від Дуку, міфічного місця, на честь якого був названий тип сидінь, розташованих у храмах.
Характер Ассиріологи вважають Ніншубур «найпершою і найважливішою» суккалкою, пов'язаною з божествами, яким вона служила «не як причина і наслідок, а як наказ і виконання». Двома її основними функціями були «богиня-заступниця» і «архетипова помічниця богів». Вона служила Інанні, а також Ану і, відповідно, всьому божественному зібранню. Асоціація з Ану відома з джерел, починаючи з часів правління Третьої династії Ура, і може бути вторинним розвитком, коли Інанна була її основною та початковою коханкою. Вважалося, що Ніншубур, як суккалка Інанни, виконує божественні правила та розпорядження від її імені. Її роль як популярного божества-посередника в месопотамській релігії випливає з її позиції слуги головних божеств, що призвело до переконання, що вона здатна виступати посередницею зі своїми господарями від імені людських прохачів. Гімн (CBS 14073) описує її як служанку не лише своїх звичайних господарів, але й Енліля, Енкі, Дамгальнуни, Нанни, Нінгаля, Нінурти, Нінхурсага та Уту. Франс Віггерман зазначає, що зв'язок Ніншубур із божественним зібранням, яке розглядають як єдине ціле, вказує на те, що хоча вона ділила багато своїх ролей з іншою добре відомою суккалкою, Нускою, вона в кінцевому рахунку вважалася вищим членом пантеону.
На додаток до свого звичайного титулу Ніншубур також могла називатися суккал анна, «небесна помічниця». Напис Рім-Сін I згадує її як sukkalmaḫ. На думку Віггерманна, хоча цей термін засвідчує адміністративний ранг і в цьому контексті стосується чиновника, відповідального за управління діяльністю кількох людей, що мають ранг суккалки, немає жодних вказівок на те, що він мав подібне значення, коли застосовувався до божеств, і в цьому контексті його використання, найімовірніше, мало на меті лише звеличення носія. Ніншубур також згадувався як sukkalmaḫ в Малгіумі, хоча, згідно з Рафаелем Кучером, у цьому випадку використання цього титулу слід вважати результатом еламського культурного впливу. Ніншубур також може називатися SAL.ḪÚB2. Загалом цей термін мало засвідчений, і припускається, що він стосувався божества, яке вважалося суккалом, яке вважалося емоційно близьким до свого пана чи леді. У більшості випадків SAL.ḪÚB2 з'являється в літературних текстах паралельно з «sukkal». Ніншубур — єдине божество, яке називають SAL.ḪÚB2 у більш ніж одному чи двох джерелах, з семи випадків, відомих станом на 2014 рік. dNIN.АВ.КІД.KID, який може бути ідентичним Ninshubur, вже описаний як SAL.ḪÚB2 Інанни в тридцять дев'ятому «Гімні Земе». Ніншубур також згадується під цим титулом у старовавилонському присвятному написі часів правління Самсу-ілуни. В іншому тексті вона описана як «улюблена SAL.ḪÚB2 Інанни» і з'являється в короткому списку членів її сім'ї відразу після Думузі.
Відома низка згадок про Ніншубур як «матір землі». Теологічний текст, складений за часів правління Третьої династії Ура, стверджує, що «Ніншубур займає землю», і включає її до числа богів найвищого рангу, поряд з Енлілем, Нінлілем, Нанною, Інанною, Енкі, Нергалем, Нінуртою та Нускою. Обожествлений герой Ґільґамеш також з'являється в ньому, здавалося б, для того, щоб підняти його місце серед богів завдяки його ролі в царській ідеології того часу. Габор Зойомі зазначає, що гімн, присвячений Ніншубур в ролі «матері землі» (BL 195, відомий на табличці Ash. 1911. 326 з Ешмолівського музею) використовує численні топоси, пов'язані з достатком у шумерській літературі, наприклад, будівництво загонів для худоби та овець під її командуванням, які інакше не асоціюються з нею. В іншому гімні (CBS 14073) згадується як її роль божественної служительки, так і роль «матері землі». На додаток до цієї метафоричної ролі, Ніншубур також називали «матір'ю» в особистих іменах. Однак, за словами Джулії М. Ашер-Грев, згадки про неї як про справжню «біологічну матір» є рідкісними та незвичними. Можливо, що саме цей аспект її характеру був причиною її незвичного та неперевершеного розміщення у старовавилонському списку марійських богів, де вона стоїть після Нінхурсаг та Нінтур і перед Аруру.
Деякі гімни вказують на те, що Ніншубур іноді приписували роль божественної цілительки.
Стать