Копальня Дженна-Луас (Genna Luas) – колишній гірничовидобувний майданчик на італійському острові Сардинія, у гірничому районі Іглезіас.
З 1920-х років у складі гірничодобувного комплексу компанії Monteponi (з 1961-го унаслідок злиття стала Monteponi-Montevecchio) діяв завод електролітичного цинку, розрахований на роботу з продукцією копальні Кампо-Пізано. З плином часу остання через виснаження запасів вже не могла задовольняти всі потреби металургійного виробництва, тому в середині 1960-х років узялись за будівництво рудника Дженна-Луас, ділянка якого знаходилась дещо південніше за Кампо-Пізано.
Роботи вели як відкритим, так і підземним способом, причому для вивозу продукції з підземних виробіток Дженна-Луас сполучили з копальнею Кампо-Пізано тунелем Роланді завдовжки 2,7 кілометра (варто відзначити, що в тих же 1960-х роках Monteponi створила цілу систему тунелів, які доправляли руду ряду копалень на найбільш досконалу збагачувальну фабрику Кампо-Пізано). Також Дженна-Луас отримала завершений в 1969 році шахтний стовбур Морра завглибшки 135 метрів, через який на поверхню підіймали руду з переважаючим вмістом піриту, призначену для складування у відвалах. Головні галереї рудника знаходились на рівнях +90, +143 та +183 метра НРМ (є відомості, що за кілька років рівень +143 сполучили з поверхнею транспортним ухилом Монте-Пальмас). Також до складу споруд копальні належав вентиляційний стовбур глибиною 97 метрів (до появи останнього призвело окислення піритів, що викликало сильне забруднення діоксидом сірки повітря в підземних виробітках).
На тлі підсилення кризи у сардинській гірничодобувній промисловості в 1971-му Monteponi-Montevecchio ліквідували, а її копальні перейшли до компанії Società ricerche gestione ristrutturazione miniere sarde (Sogersa), що переважно знаходилась під контролем державних AMMI та EMSA (хоча й мала певну участь приватного капіталу в особі компанії Montedison, яка раніше володіла Montevecchio). В 1976-му Sogersa була поглинута компанією Societe Azionaria Minerario Metallurgica (Samim) зі складу групи Eni. У 1980-му на Дженна-Луас узялись за прикорене вилучення найбагатших ділянок, при цьому навіть вирішили знехтувати правильною технологією розробки кар’єру. Того ж року копальня припинила роботу.
В 1998 – 2001 роках колишній кар’єру на Дженна-Луас підготували для прийому твердих відходів з металургійного заводу у Порто-Весме та свинцеплавильного заводу в Сан-Гавіно-Монреаль.
Примітки